Що говорить історія
- Updated
- /
533
Read
Що говорить історія
Що говорить Історія про прийняття рішень.
Відомі мислителі Платон Арістотель сформували концепцію прийняття рішень і називали її «розсудливість і свідомий вибір», що віддзеркалювала довільність і невизначеність людської діяльності скерованої на пошук можливостей досягнення певної мети.
Політичні мислителі доби Відродження і Просвітництва, процес прийняття рішень назвали – Теорією раціонального вибору. В якій ідеї індивідуалізму, раціонального, розумного вибору в ході ухвалення рішень застосовано для аналізу економічної діяльності.
Дальше процеси прийняття рішень переходять до економістів. Починаючи від А. Сміта закінчуючи Соросом. Послідовники А. Сміта після Великої депресії 30 років 20 століття визначили принципи методологічного індивідуалізму. Кожний індивід встановлює свої власні цілі, визначає можливі альтернативи дій і впорядковує їх за пріоритетністю За всіх умов індивід поводиться раціонально і прагне максимальної вигоди.
Подальший розвиток процесів прийняття рішень переходять в науку, як Теорія прийняття рішень. На початку 1960 років було сформульовано головну мету – Раціоналізація процесів ухвалення рішень. З цього періоду ми як особа, індивід науці не цікава і вивчення механізмів прийняття рішень нами переходить до психологів та маркетологів. А наука вивчає процеси прийняття рішень в економіці, політиці, управлінні.
В подальшому процесі детального вивчення процесів прийняття рішень, в пошуках відповідей на питання Чому у нас все так ми будемо періодично повертатись до історії.
Tags :
історія
прийняття рішень
розсудливість
досягнення мети
розумний вибір
наша мета
вигода
максимальна вигода
ми як особа
чому не так
ефективність
- Updated
- / 533 Read
Що говорить історія
Що говорить Історія про прийняття рішень.
Відомі мислителі Платон Арістотель сформували концепцію прийняття рішень і називали її «розсудливість і свідомий вибір», що віддзеркалювала довільність і невизначеність людської діяльності скерованої на пошук можливостей досягнення певної мети.
Політичні мислителі доби Відродження і Просвітництва, процес прийняття рішень назвали – Теорією раціонального вибору. В якій ідеї індивідуалізму, раціонального, розумного вибору в ході ухвалення рішень застосовано для аналізу економічної діяльності.
Дальше процеси прийняття рішень переходять до економістів. Починаючи від А. Сміта закінчуючи Соросом. Послідовники А. Сміта після Великої депресії 30 років 20 століття визначили принципи методологічного індивідуалізму. Кожний індивід встановлює свої власні цілі, визначає можливі альтернативи дій і впорядковує їх за пріоритетністю За всіх умов індивід поводиться раціонально і прагне максимальної вигоди.
Подальший розвиток процесів прийняття рішень переходять в науку, як Теорія прийняття рішень. На початку 1960 років було сформульовано головну мету – Раціоналізація процесів ухвалення рішень. З цього періоду ми як особа, індивід науці не цікава і вивчення механізмів прийняття рішень нами переходить до психологів та маркетологів. А наука вивчає процеси прийняття рішень в економіці, політиці, управлінні.
В подальшому процесі детального вивчення процесів прийняття рішень, в пошуках відповідей на питання Чому у нас все так ми будемо періодично повертатись до історії.
